Рукопис Войнича: мова, яку ніхто не розуміє

Рукопис Войнича вважається найзагадковішим документом в історії світу. Це повністю ілюстрований рукописний кодекс, що датується початком XV століття. Але на відміну від будь-якої іншої середньовічної книги, він повністю написаний невідомою мовою та невідомою системою письма. Незважаючи на всі зусилля найвидатніших криптографів, лінгвістів та фахівців з інформатики, жодного слова з цієї книги ніколи не було перекладено.

Фізичний опис та матеріали

Якби ви взяли рукопис у руки, то побачили б, що він відносно невеликий. Розмір сторінок становить приблизно 23,5 на 16,2 сантиметра, а товщина книги — близько п’яти сантиметрів. Наразі залишилося близько 240 пергаментних сторінок, але історичні дані свідчать про те, що деякі сторінки були втрачені задовго до того, як книгу взагалі знову знайшли в сучасну епоху. Текст написаний зліва направо, а праве поле досить нерівне, що типово для рукописних текстів того періоду.

Дослідники перевірили пергаментні сторінки за допомогою радіовуглецевого радіовуглецевого аналізатора. Результати з високою впевненістю показали, що шкіра тварини, яка використовувалася для виготовлення сторінок, датується десь між 1404 і 1438 роками. Чорнило, яке використовувалося для письма, – це стандартне залізогалове чорнило, яке було дуже поширене в Європі за часів епохи Відродження. Цікаво, що барвиста фарба, нанесена на дивні малюнки, ймовірно, була додана набагато пізніше, можливо, іншим власником, який хотів зробити книгу дорожчою або цікавішою.

Дивний зміст та розділи

Книга майже повністю ілюстрована, і це єдина причина, чому дослідники змогли розділити її на окремі розділи. Кожен розділ представляє різну тему, хоча жоден з них не має логічного сенсу.

Розділ про трави є найбільшою частиною книги. Він містить великі малюнки рослин, зазвичай по одній або двом рослинам на сторінці, оточені абзацами таємничого тексту. Що робить цей розділ таким дивним, так це те, що сучасні ботаніки майже жодну з рослин не можуть ідентифікувати. Вони виглядають як дивні комбінації різних частин рослин, склеєних разом, з корінням, схожим на кігті тварин або дивні трубки.

Далі йде астрономічний розділ. Ця частина містить гарно намальовані кругові діаграми із зображенням сонця, місяця та зірок. Деякі з цих сторінок містять впізнавані символи зодіаку, такі як риба для риб або бик для Тельця, які оточені крихітними малюнками жінок, що тримають зірки. Це одна з небагатьох частин книги, яка пов'язана з історією Землі, навіть якщо текст навколо неї залишається цілковитою таємницею.

Найвідоміший і найдивніший розділ – це біологічний або бальнеологічний. Тут текст утворює щільні блоки, що огортають неймовірно деталізовані малюнки крихітних оголених жінок. Ці жінки зображені купаючимися в басейнах або замоченими в зелених і синіх рідинах. Басейни з'єднані величезною мережею дивних труб, які виглядають майже як людські органи або кровоносні судини. Ніхто не знає, що це символізує. Дехто вважає, що це про середньовічну медицину, інші ж припускають, що це метафора духовної алхімії.

Також є космологічний розділ із величезними, складними розкладними сторінками. Одна розкладна сторінка — це масивна карта або діаграма, що охоплює шість сторінок, на якій зображено дев'ять окремих островів, з'єднаних дамбами, замки, що проходять крізь хмари, і щось схоже на вулкан.

Нарешті, є розділи з фармацевтичними препаратами та рецептами. На сторінках з фармацевтичними товарами ряд за рядом зображено багато прикрашені глечики з ліками. Поруч із цими глечиками розташовані невеликі малюнки коренів та листя рослин, що дуже нагадують середньовічний каталог аптеки. Розділ з рецептами складається з коротких абзаців, позначених маленькими зірочками, схожими на квіти, ймовірно, інструкцій щодо використання дивних трав та ліків, показаних раніше в книзі.

Історія таємничих власників

Історія про те, кому належала ця книга, така ж захоплива, як і сама книга. Найдавнішим відомим власником був алхімік на ім'я Георг Бареш, який жив у Празі в 17 столітті. Бареш був повністю спантеличений власною книгою, тому він скопіював кілька сторінок і надіслав їх відомому вченому в Римі на ім'я Афанасій Кірхер, благаючи його перекласти її. Кірхер був відомий тим, що стверджував, що може читати давньоєгипетські ієрогліфи, хоча здебільшого помилявся.

Коли Бареш помер, книга перейшла до його друга Йоганнеса Маркуса Марчі. Марчі надіслав справжню книгу Кірхеру в 1665 році разом із супровідним листом, який досі додається до рукопису. У цьому листі Марчі згадує чутки про те, що книга колись належала імператору Німеччини Рудольфу II, який нібито купив її за цілий статок, вважаючи, що це праця відомого філософа Роджера Бекона.

Після прибуття до Риму рукопис тихо пролежав у бібліотеці понад двісті років. У 1912 році бібліотеці знадобилися гроші, і вона продала колекцію своїх старих книг польському книготорговцю на ім'я Вільфрід Войніч. Решту свого життя Войніч показував книгу вченим і намагався з'ясувати, що це таке. Після його смерті вона знову переходила з рук в руки, перш ніж нарешті була передана в дар. Сьогодні вона безпечно зберігається в бібліотеці рідкісних книг Бейнеке в Єльському університеті, де щодня завдає історикам головного болю.

Спроби розшифровки коду та лінгвістичний аналіз

Дивні плавні літери книги тепер називають просто войничеськими. Протягом останнього століття багато найвидатніших умів у криптографії намагалися її зламати. Під час Першої та Другої світових воєн групи військових дешифрувальників, яким вдалося розшифрувати секретні ворожі повідомлення, звернули свою увагу на рукопис. Усі вони зазнали повної невдачі.

Лінгвістичний аналіз войнічеського алфавіту є дуже глибоким. Текст, здається, має невеликий алфавіт приблизно з 20 до 30 різних символів, що саме те, що можна очікувати від фонетичного алфавіту, такого як англійська чи латинська. У ньому майже немає масивних слів і жодних слів з однієї літери, що робить розподіл довжини слів дуже схожим на латинський. Ентропія слів, яка є математичною мірою того, скільки інформації в них міститься, також неймовірно схожа на звичайні природні мови.

Однак, існують величезні відмінності, які заплутують будь-яку систему. Практично ніде немає розділових знаків. Абзаци рідко розділяються комами чи крапками. Крім того, деякі літери з'являються лише на початку слова, а інші — лише в кінці. Це дуже незвично для європейських мов. У рукописі одне й те саме слово іноді зустрічається тричі поспіль, а слова, які звучать дуже схоже, розміщені поруч одне з одним. Такий вид повторення не відповідає нормальному людському мовленню.

Чотири основні теорії

Через ці дивні лінгвістичні особливості існує чотири основні теорії про те, що насправді являє собою ця книга. Найпопулярнішою теорією протягом тривалого часу було те, що книга є складним шифром. Це означає, що під секретним кодом прихована справжня мова. Але сучасні криптографи зазначають, що якби це був шифр, частоти слів виглядали б інакше.

Інша теорія полягає в тому, що це штучна мова. Задовго до появи сучасних штучних мов середньовічні філософи намагалися винайти ідеальні універсальні мови. Деякі дослідники припускають, що автор винайшов власний фонетичний алфавіт, щоб записати маловідомий розмовний діалект.

Третя теорія стверджує, що це просто невідома природна мова. Автор, можливо, документував специфічні знання своєї культури, використовуючи винайдений ним алфавіт, оскільки їхня мова ніколи раніше не була записана.

Зрештою, існує теорія містифікації. Оскільки ніхто не зміг перекласти жодного речення, деякі експерти вважають, що все це просто випадкова тарабарщина. Вони стверджують, що спритний шахрай у 15 столітті створив підроблену магічну книгу, щоб продати її багатому дворянину з величезним прибутком. Однак статистичний аналіз показує, що текст відповідає закону Ціпфа. Закон Ціпфа — це математичне правило, яке застосовується до всіх природних людських мов, де найпоширеніше слово зустрічається рівно вдвічі частіше, ніж друге за поширеністю слово. Людині неймовірно важко випадково підробити цю математичну закономірність. Оскільки рукопис відповідає закону Ціпфа, багато лінгвістів вважають, що в тексті прихований справжній зміст.

Остаточний висновок

Навіть сучасний штучний інтелект не може це перекласти, бо немає нічого пов'язаного з цією абсолютно невідомою мовою. Штучному інтелекту потрібні величезні обсяги паралельних даних для вивчення та порівняння структур, а тут у нас рівно нуль точок відліку. Це як намагатися вгадати правила настільної гри без дошки та без фішок. Але я сподіваюся, що одного разу ми знайдемо якусь приховану бібліотеку або хоча б ще одну книгу, яка допоможе нам зрозуміти, що це було.

Але якщо ви хочете перекласти свій веб-сайт на більш традиційну мову, наш інструмент для веб-сайтів чудово для цього підійде. Вам не знадобиться команда військових дешифрувальників чи десятиліття досліджень, щоб зробити ваш інтернет-магазин абсолютно багатомовним. Лише одним рядком коду ви зможете легко спілкуватися зі своїми клієнтами мовою, яку вони насправді розуміють.